Пру́тул де Жос

Науковий заповідник Пру́тул де Жос з'явився в заплаві річки Прут і на березі озера Белеу в 1992 році. Спочатку він охоплював зовсім скромну площу — всього 1691 га. При такій площі трохи більше 60 % території заповідника було зайнято акваторією місцевих водойм. Згодом озеро Белеу перетворилося в заповіднику на справжню наукову екологічну лабораторію.

По суті, в межах заповідної зони Прутул де Жос об'єднані найрізноманітніші природні території: болота, озера, ліси, лугові ділянки, надзаплавні тераси. Але все ж центральним об'єктом місцевої природи є озеро Белеу. Це реліктове водоймище, довжина якого сягає 5 км, а ширина — 2 км. При цьому глибина водойми зовсім невелика — вона коливається від 0,5 до 2 м. Озеру Белеу дійсно вже багато-багато років, воно виникло 5000-6000 років тому у великій дельті річки Дунай.

Сьогодні поповнення водного басейну озера Белеу здійснюється за рахунок двох проток з річок Прут і Дунай. Саме від них залежить весняний рівень води в озері. Якщо баланс дотриманий, то у водному середовищі озера створюються найсприятливіші умови для розвитку водної рослинності. Остання звичайно представлена рогозом, очеретами, куширом,рдестом, рогульником, сальвінією, лататтям і болотоцвітником. Якщо ж води менше норми, то велика частина цих рослин висихає. По берегах озера можна зустріти такі рослини, в основному це деревовидні і трав'яні види: верби, білі тополі та ін.

Ссавці регіону представлені видрами та європейськими норками, що мешкають в заповіднику Прутул де Жос просто у величезній кількості. Також на озері Белеу спостерігається багата орнітофауна, вона складається з 168 видів птахів, у тому числі і 36 мігруючих видів. Великій кількості пернатих в регіоні посприяло його місце розташування — прямо на шляху перелітних птахів, а також у районі Дунайської дельти, відомої своїми пташиними базарами. Іхтіофауна водойми представлена 30 видами риб.

Скандола

Скандола — морський природний заповідник на північному заході Корсики, який віднесений до пам'ятників усесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1983 року.
Верхівка Скандоли – це виступаюча частина вулканічного комплексу, що виник 250 млн. років назад. Півострів зачаровує дивною красою своїх незвичайних порфірних скель. Його загальна площа – 2000 га. Рослинність півострова, яка представлена чагарниками, має великий науковий інтерес. Заснований в 1983 році, площа 12 тис. га. Охороняє природні комплекси середземноморського маквісу, лісів з середземноморської сосни-пінії, гаїв скельного дуба, гірських лугів і скелястого морського побережжя. Найбільшу цінність у фауні парку представляють рідкі пернаті мешканці Корсики: орел-бородань, сокіл-сапсан, скопа і коралова чайка — найрідкісніший вид чайок у світі.

Ріци́нський запові́дник

Ріци́нський запові́дник — заповідник в Грузії розташований на південних відрогах Головного Кавказького хребта, на висоті 300 -2 200 м (найбільша висота 2 543 м та 3 263 м). Засновано в 1957 (під назвою Ріца-авадхарський, існував з 1947) для охорони озер Велика Ріца і Мала Ріца і основних природних ландшафтів. Площа 16 167 га (1974). В 1996 році заповідник став основою Ріцинського реліктового національного парку.
Територія розчленована багатьма ущелинами. На схилах (висота 300—600 м) переважають граб звичайний, липа кавказька, дуб імеретинський, берест, каштан звичайний, самшит колхідський; вище (600—1 800 м) ялиця і сосна кавказькі, зустрічаються бук і ялина східні; ще вище (1 800—2 200 м) переважають ялиця кавказька, бук і ялина східні, сосна Сосновського. Ці ліси граничать з субальпійським поясом. Розповсюдженні кавказький олень, козиця, сарна, кабан, лісова куниця, кавказький улар і тетерук. У озері Велика Ріцапоширена форель, акліматизований сиг.

Мінералогічні заповідники

Мінералогічні заповідники (рос. минералогические заповедники, англ. mineralogical reserves; нім. Mineralschutzgebiete n pl, Mineralschutzparke m pl) – території, відведені для збереження в природному стані унікальних геол.-мінералогічних еталонів природи, які мають наукову і навчально-просвітницьку цінність.

Приклади: Кроноцький заповідник (Камчатка, РФ), Йєллоустонський національний парк (США).

В Україні мінеральна природа представлена у Карадазькому природному заповіднику НАН України.

Науковий заповідник Ягорлик

Науковий заповідник Ягорлик названо на честь річки, в нижній течії якої він знаходиться. Територія цього заповідника не настільки велика, як зони інших природоохоронних територій Молдови — вона складає всього то 836 га сухопутної зони і 270 га водного простору. Зате тут можна знайти найбільш примітні біоценози лівобережжя Дністра.

Територіально заповідник Ягорлик відноситься до Дубоссарського району у складі невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (Молдова). Там, де він розташований — у нижній течії річки Ягорлик, знаходиться Дубоссарська ГЕС, яка затопила все в окрузі і тим самим сприяла утворенню Гоянської затоки.

У всьому Придністров'ї більше немає заповідників, крім території Ягорлик. Створений цей природоохоронний об'єкт був 15 лютого 1988 року. Рішення про його створення було прийнято РМ МРСР, відповідно до нього заповідник Ягорлик з'явився на базі Республіканського іхтіологічного заказника «Гоянська затока». Нині заповідна структура Ягорлик знаходиться в складі Євразійської спілки заповідників та зареєстрована до Міжнародного заповідного фонду.

Включена до складу заповідника суша являє собою степові угруповання тварин і рослин. Наприклад, серед них такі типові мешканці степу, як тонконіг, ковила і типчак. Лісові ж біоценози представлені дуже скупо, їх невеликі за площею ділянки складаються переважно з пухнастого і черешчатого дуба. Ендемічними мешканцями заповідника є льон лінейнолистий, тонконіг молдавський, дрок чотиригранний і молочай хрящовий.

Трохи інша природна зона займає саму заплаву річки Ягорлик. Вона невелика за площею, проте насичена різними видами рослин, як то: кострець, тонконіг, пирій та ін. Інші види знаходяться у водних просторах заповідника, тут домінують очерет, кушир, рдест, рогіз. Всього ж флора заповідника Ягорлик налічує 719 видів рослин, з яких 50 особливо охороняються.

Серед тварин на просторах заповідника Ягорлик зустрічаються такі ссавці, як кабани, косулі, лисиці, єнотовидні собаки, видри, борсуки, кам'яні куниці — всього 29 видів ссавців. Особливо великою популяцією відрізняються тут кабани, але ж перенасичення цими тваринами може викликати негативний вплив на навколишнє середовище. При цьому винищувати кабанів під час полювання в заповіднику заборонено (штраф становить 390 $). Тому співробітникам парку залишається йти на різні хитрощі, щоб витіснити кабана із заповідної території. З рідкісних видів водяться лише два — горностай і європейський ховрашок.

Клас плазунів представлений такими тваринами: черепаха, жовточеревий полоз, мідянка. В найбільшій кількості в заповіднику водяться птахи — 121 вид. У тому числі і предствники Червоної книги Молдови — це лебідь-шипун, польовий лунь і скопа. Не менш примітними мешканцями є тут чорні лелеки, чорні серпокрильці, кедровки, орлани-білохвости, чорноволі гагари, сірі сорокопуди та ін.

Відносно водних просторів заповідника, то в них виявлена величезна різноманітність живих форм, як з числа флори, так і фауни. У загальній складності у водах Гоянської затоки нараховано близько 180 форм зоопланктону, а ще 29 різновидів рідкісних риб. Останні представлені такими видами: рибець, короп, сом, тарань, плітка, жерех, минь, судак тощо.

Адміністративний центр заповідної зони Ягорлик знаходиться в селі Гояни. Вхід до заповідних просторів розташований за 20 км від міста Дубоссари.

Чорноморський біосферний заповідник

Чорноморський біосферний заповідник — державний заповідник, розташований на території Херсонської та частково Миколаївської областейУкраїни. Площа заповіданих земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (острови Вовчий, Кривий та інші).

Чорноморський заповідник створений 1927 для вивчення й охорони природного середовища, зокрема масового гніздування та міграцій птахів. Площа Чорноморського заповідника — 64 806 га (1976; 27 000 га у 1927).

У заповіднику працюють 73 чоловіка, з яких у науковому підрозділі — 7, у службі охорони — 26 осіб. Значний внесок у наукові дослідження на території заповідника зробили Б. В. Сабінєвський, Т. Б. Ардамацька та інші.

Чорноморський заповідник складається з З ділянок: лісостепної, приморської та острівної.

Карпа́тський біосфе́рний запові́дник

Карпа́тський біосфе́рний запові́дник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га.

Карпатська гірська система, поряд з Альпами та Балканами, характеризується найбільшою біологічною різноманітністю на європейськомуконтиненті. В Українській частині Карпат інтенсивне природокористування розпочалось пізніше, ніж в Західних Карпатах. Завдяки цьому тут на значних площах збереглися ділянки дикої природи, зокрема унікальні праліси. Питання про їх охорону постало ще на початку XX століття, коли було створено кілька лісових резерватів в Чорногорі та Мармороських Альпах для збереження і відновлення зникаючих представників флори та фауни. Особливо активізувалася робота вчених щодо територіальноїй охорони природи Українських Карпат післяДругої світової війни. Вже в 1949 році на північних схилах Чорногірського хребта був виділений цінний лісовий масив площею 3,9 тис. га, який в 1955 році оголошено заповідним. Велика увага питанням територіальної охорони природи приділялась і на Закарпатті. В 1958 році на південних схилах гірського масиву Красної, в басейнах Великої і Малої Угольки, створений Угольський лісовий заказник площею 4600 га, а в 1969 році в басейні Лужанки — Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га. Таким чином були створені всі необхідні передумови для організації біогеографічно репрезентативного заповідника в регіоні Українських Карпат.

В 1968 році уряд України для збереження унікальних гірських ландшафтів прийняв Постанову про організацію Карпатського заповідника на площі 12,6 тис. га. За сорокарічну історію існування його територія неодноразово збільшувалася. На сьогодні майже 2,5 відсотки території регіону знаходиться під охороною заповідника, що з 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), загальна площа якого становить 53630 гектарів, налічується шість відокремлених масивів, а також ботанічні заказники державного значення «Чорна Гора» і «Юлівська Гора». Заповідні масиви розміщуються на висотах від 180 до 2061 м.н.р.м. в західному, центральному і східному секторах Українських Карпат. Така територіальна структура КБЗ практично повністю репрезентує ландшафтне та біогеографічне різноманіття Східних Карпат. Тут представлені мало порушені та практично незачеплені людською діяльністю передгірні діброви, гірські букові, мішані та смерекові ліси, субальпійські та альпійські луки з сосново-вільховим криволіссям і скельно-лишайниковими ландшафтами. Майже 90 % території заповідника вкрито лісами — переважно пралісами. В заповіднику охороняється понад тисячу видів вищих судинних рослин, 66 видів ссавців, 193 види птахів, 9 видів плазунів, 13 видів земноводних, 23 види риб, понад 10000 видів безхребетних тварин. Тут представлені найкраще збережені карпатські екосистеми, які слугують сховищами для багатьох рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. В заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП і Червоної книги України, а також до Європейського Червоного списку.